Народні символи Україна (2 клас)

Мета. Узагальнити знання учнів, пов’язані з побутом української родини, народними символами та оберегами, їх значенням; сприяти збагаченню словникового запасу учнів, розвитку пізнавальної активності, творчих здібностей через кооперативну форму навчання; виховувати любов до рідного краю; бажання знати та продовжувати традиції свого народу.

Обладнання: використання комп’ютерних технологій (мультимедійна презентація), вишиванки, побутовий посуд.

Хід заходу

I. Організація класу до заходу.

Продзвенів дзвінок!

Починається урок.

Учитель посміхається,

Школярики стараються.

Працюватимемо старанно,

Щоб побачити в кінці,

Що у нашім другім класі

Діти просто молодці.

II. Мотивація навчальної діяльності.

Учні.

1 - ий. Є в центрі Європи чудова країна, 

Сягає корінням у сиві часи.

І це – незалежна моя Україна!

Тут гори Карпати, степи та ліси. /слайд/


2 - ий. Моя Батьківщина – велика країна.

Весь Всесвіт – для мене вона.

Найкраща у світі моя Україна,

У цілому світі одна.


3 – ій. Я тут народився у добру годину,

Тут світ пізнавати учусь.

Люблю я всім серцем свою Україну!

І нею пишаюсь, горджусь.

III. Виконання завдань заходу.

Вчитель. Шановні гості, дорогі діти! Сьогодні ми зібрались, щоб пригадати українські народні звичаї, поговорити про народні символи України. Народні звичаї та символи – це святі обереги українського народу.

Розпочнемо сьогоднішнє свято з чудової традиції – зустрічати гостей хлібом – сіллю. (виходять діти з короваєм)

Дівчинка. Добрий день Вам, добрі люди!

Хай Вам щастя – доля буде,

Не на день і не на рік,

А на довгий - довгий вік.

Хлопчик. Гостей годиться хлібом – сіллю зустрічати,

Привітним, гожим словом віншувати.

Прийміть же хліб на мальовничім рушникові,

Про цей рушник сьогодні йтиме мова.

Вчитель. Україна славиться самобутньою культурою – весь світ знає український гопак, милозвучні і задушевні пісні. Є в Україні власні традиції. Вишитий рушник – один із символів українського народу. /слайд/

Не було, мабуть, жодної хати в Україні, яку б не прикрашали рушниками. /слайд/

Доберіть до початку прислів’їв потрібний кінець.

1. «Хата без рушників, що родина без дітей»

2. «Рушник на кілочку – хата у віночку»

3. «Не лінуйся, дівонько, рушники вишивати – буде чим гостей шанувати»

Стверджують, що саме слово «рушник» походить від слова «рушати». Мати, проводжаючи сина в дорогу, замотувала хлібину в шматок білого полотна і промовляла: «Рушай, щасливо, хай благословить тебе Бог!» Той шматок полотна, витканий руками матері, оберігав людину від зла, від нещастя. /слайд/

Діти, а що ви знаєте про рушники?

Рушник з давних – давен символізував мир, злагоду, та здоров’я в сім’ї. Він був оберегом домівки. Рушником зустрічають дорогих гостей, з ним проводжають хлопців в армію. Дівчина подає рушник на знак згоди під час сватання. Молоді стають на рушник, коли одружуються.

Вчитель. Вишитими рушниками вшановують народження нової людини, з рушником проводжають в останню путь. Вишивали рушники різними способами і кольорами, але традиційним було поєднання червоного і чорного кольорів. В житті кожної людини буває і радість, і смуток. Так і на рушниках люди відтворювали свою долю. А я Вам, діти, бажаю, щоб на Ваших життєвих дорогах – рушниках були тільки світлі, радісні кольори.

До класу заходить козак Голота. /слайд/

Козак Голота. Доброго дня Вам, люди добрі. Ви мене впізнали? Я ж козак Голота. До нас на Січ дійшла чутка, що в школі № 8 зібралися діти, щоб познайомитись із народними звичаями та символами. От я і вирішив завітати до вас у гості, бо хто ж як не я, справжній січовий козак, знаю українські традиції.

Ось, наприклад, у кожного народу є улюблене дерево: у росіян – береза, у канадців – клен. А яке дерево найбільше шанували українці?

Правильно, це верба та калина. Верба – символ краси, неперервності життя. Вона дуже живуча: встромиш у землю гілочку, і виросте дерево: а якщо поранишся, то засип рану порошком меленої вербової кори, і кров зупиниться. А що ви знаєте про вербу? /слайд/

Діти. Верба дуже любить воду, тому росте на берегах водойм, або біля криниці. Там, де росте верба, вода чиста, прозора і смачна.

Козак Голота. А знаєте, як у давнину люди обирали місце для криниці? Коли збиралися копати криницю, знахар брав гілочку верби в долоню і ходив з нею. Якщо вода була близько, листочки лоскотали йому долоню. В тому місці і копали криницю. А що цікавого ви ще знаєте про вербу?

Діти. Українці вважали вербу святим деревом і вірили в її магічну силу. Остання неділя перед Великоднем називається Вербною. На Вербну неділю святили вербу в церквах, ці гілочки слугували оберегами, їх зберігали за образами. Свяченою вербою окурювали хату, щою її мешканці не хворіли. Свячену вербу садили на городі, щоб вона рятувала людей від різної напасті. Свяченими вербовими прутиками діти хльоскали один одного, приказуючи:

«Не я б’ю, верба б’є.

За тиждень – Великдень.

Будь великий, як верба,

А здоровий, як вода,

А багатий, як земля.»

На це хлюскання не можна було ображатись, оскільки верба давала силу і здоров’я.

Козак Голота. Спасибі вам, дітки. Потішили ви мене. А тепер спробуйте відгадати мою загадку: «У віночку зеленолистім, у червоному намисті, видивляється у воду на свою хорошу вроду» /слайд/

Калина – це ще один символ України, не менш вшанований, ніж верба.

Недарма в народі кажуть: «Без верби і калини – нема України.» Не було в Україні хати, біля якої не кущувала б калина. А що ви знаєте про калину.

(діти відповідають)

Козак Голота. А чи знаєте ви, діти, звідки з’явилась в Україні ця чудова рослина? (діти розповідають легенду про калину) /слайди/

Про калину існує багато пісень. Може і ви їх знаєте?

Хоровод «Ой єсть в лісі калина» /слайд/

Козак Голота. Побачив я серед вас, діти, хлопчиків. А ходіть до мене і скажіть, чи справжні ви козаки?

Хлопці. Справжні!

Козак Голота. А вас вже прийняли у козаки?

Хлопці. Ні! А як це?

Козак Голота. А ви не знаєте? Тоді слухайте. Був у давнину такий звичай. Коли хлопчик підростав, його мали обрати козаком. Збиралась уся громада, і старший з козаків підносив молодим хлопцям кислий калиновий узвар. Хлопці мали випити повний кухоль цього узвару. Якщо хлопець вип’є і не скривиться, його обирали козаком, дарували йому шапку, пояс, спис, а батьки мали справити синові гарні чоботи. Якщо ж скривиться, то його в козаки не обирали. І він мав чекати ще рік.

Отож перевіримо, чи справжні ви козаки? (дістає глечик з узваром, розливає його і пропонує хлопцям)

Вчитель. Ну, як? Годні наші хлопці в козаки?

Козак Голота. Годні! (роздає медалі) Заспівайте нам тепер козацьку пісню. (пісня «Будем козаками») /слайд/

Вчитель. Діти, ми живемо в чудовій країні, яка зветься Україна. Для нас вона – найкраща, найрідніша, мила й дорога серцю, бо своя. Тут ми народилися, тут ростемо, живемо, вбираємо всю культуру і традиції.

А зараз я пропоную вам здійснити подорож нашою чарівною країною, а подорожуючи, будемо доповнювати вірш римами. /слайди/

Подорож

Ось небо блакитне і сонце в зеніті!

Моя Україна – найкраща у світі.

Моя Україна – це ліс і озерця,

Безмежні степи і чарівні джерельця

Красиві пейзажі і гори високі,

Маленькі струмочки і ріки глибокі.

Це щира, багата, як світ її мова,

Крилата, така мелодійна чудова.

Її обереги – верба і калина,

Найкраща у світі – мояУкраїна.

Бо нам найрідніша, Вітчизна і мати,

То як же нам, дітям, її некохати

Моя Україна – козацькая слава,

Така волелюбна і мирна держава.

Вона дорога нам, і рідна, і мила,

Бо світ перед нами, як мативідкрила.

Вітчизна свята, дорога Україна,

Для кожного з нас ти у світієдина.

Вчитель. Чи сподобалася вам подорож? Яка чарівна наша країна. А щоб вона була ще кращою, вам потрібно гарно вчитися!

IV. Підсумок заходу (гостей і всіх присутніх пригощають короваєм).



← Повернутися до списку


Матеріали готуються ...

Повернутися до розділу

На головну...